1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer

Курс Дабар запрошує...

Dabar 1 Чекаємо 5 листопада о 9.00

Детальніше...

Живи у ритмі Божого Слова!

skrutacja Пропонуємо Вашій увазі форму молитви під назвою скрутація, тобто молитовне читання Божого Слова. Робити скрутацію – означає „досліджувати” Слово, а в його світлі досліджувати своє серце.

 

Молитовне читання Святого Письма

Пам'ятаймо одну дуже важливу річ: життя християнина – це літургія, це прославлення Бога, це життя для Божої слави. Скрутація Святого Письма допомагає вчинити життя християнина такою літургією.

Щоб краще зрозуміти, про що йдеться, і для заохочення до скрутації, прочитаю вам кілька уривків з Талмуду, тобто з єврейської книги, що містить в собі коментарі до Святого Письма. Не дивуйтеся, що цитую єврейську книгу. Християнство сягає своїм корінням єврейської релігії. Наша скрутація, тобто молитовне читання Святого Письма, також має своє коріння в єврейській релігії, в релігійних звичаях вибраного народу.

Що можемо прочитати про дослідження Святого Писання в Талмуді?

  • Стіл, при якому не вимовляють слів Святого Письма (Тори), є “ідолопоклонним столом”, тобто столом, за яким поклоняються ідолам та божкам.
  • Якщо зустрінуться двоє братів у вірі, й у їхній розмові не буде жодного слова зі Святого Писання (Тори), то така розмова – ідолопоклонна, тобто світська, безвартісна, і під час її віддаємо честь божкам.
  • Для єврея не існує більшої та важливішої справи, ніж вивчення Святого Писання (Тори).
  • Досліджувати тексти Святого Писання, видобувати з них те, що можна втілювати в життя – це найбільший привілей, і, одночасно, головний обов'язок кожного віруючого єврея.

о. З.Червінський

Як проводити скрутацію Святого Писання?

Скрутація Святого Писання – це форма молитви зі Святим Письмом. Не йдеться про якесь суто розумове біблійне дослідження, а про молитовний контакт з Богом за допомогою текстів Біблії.

Тому не обов'язково прочитати і розважити всі тексти даної скрутації. Якщо якісь тексти особливим чином промовляють до тебе, вистачить, якщо зупинишся тільки на деяких з них.

  1. Скрутацію розпочинаємо з молитви про світло і допомогу Святого Духа, а також з роздумів над основним текстом, від якого починається дана скрутація.
  2. Скрутація, якщо є така можливість, може тривати близько півтори години. Якщо не розважимо всіх текстів і багато з них залишиться, можемо з ними зробити наступну скрутацію.
  3. Технічно рекомендується робити таким чином: виписати на аркуш координати і зміст віршу, вказаного на схемі скрутації (наприклад, Мт 14, 36 „І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкався, - оздоровлений був.”) А навколо (або з боку) цієї цитати записати коротенько, що Бог сказав мені в серці, коли я читав зазначений уривок. Для кращого зрозуміння тексту можна прочитати контекст вказаного віршу.
  4. Для скрутації потрібна Єрусалимська Біблія. Біля багатьох віршів та в коментарях під текстом вона пропонує читачеві численні посилання до інших біблійних віршів, які є паралельними або теологічно зв'язаними між собою. Оскільки Єрусалимська Бібля ще не перекладена на українську мову, користуємося власне цими, вже складеними, скрутаціями, що зроблені на підставі Єрусалимської Біблії на інших мовах.
  5. Пропозиція плану перебігу скрутації Святого Писання:
  6. Молитва на початок скрутації;
  7. Читання текстів та запис думок, що стає діалогом з Богом – молитвою, під час якої також можемо просити Бога про допомогу та світло, якщо не чуємо Його, чи не розуміємо;
  8. Молитва на закінчення скрутації.

 джерело: http://ua.honoratki.org

Нижче подані скрутації на кожну неділю всього року. В парафіяльних оголошеннях ви можете довідатись, яку актуально неділю переживає Церква. Заохочуємо робити цю молитву Божим Словом кожний тиждень. Отримане Слово буде давати Духа протягом тижня.

ЖИВИ У РИТМІ БОЖОГО СЛОВА!

Парафія - спільнота спільнот

Лише будівництво і розвиток малих спільнот, їх свідоцтво та заангажоване апостольство може привести до відновлення парафії!

Рушійною силою парафіяльного життя є малі групи. Без них наступає процес, якогось розрідження життя у вірі, ослаблення та приведення до рівня виконання лише того, що наказано, тобто християнського мінімалізму. Однак це не можуть бути будь-які малі групи. Тим більше не говоримо тут про такі, які нагадують кола взаємного поклоніння або поклоніння священику. Тут потрібні спільноти, тому що парафія має бути спільнотою спільнот.

Що таке спільнота?

Перш за все, має бути спільнотою з Отцем через Христа в Святому Дусі. Це є основою християнського життя, без неї все зависає у вакуумі. Відносини з Богом створюють спільноту між людьми, яка має свій фундамент в об'єднуючій дії Святого Духа. Прототипом будь-якої спільноти є сама Пресвята Трійця, і любов , яка панує в ній. Першою реалізацією є Церква, яка є спільнотою в Святому Дусі. Спільнота це організм, який складається з живих клітин, а живі клітини, це малі спільноти. У цьому сенсі парафія є також спільнотою спільнот, так як вся Церква на сьогодні - у світлі Другого Ватиканського Собору - розглядається як спільнота. Людина не може переживати справжніх відносин з необмеженою кількістю людей. Звідси береться постулат малих спільнот, які називаються основними спільнотами.

"Я - Ти", а потім "Ми"

        Передбачається, що така спільнота формується в якійсь групі по принципу безпосередніх стосунків «я – ти», а потім "ми". ЇЇ розмір залежить від раніше згаданого обмеження кількості відносин, які людина може пережити. Отже, це група з кількох людей, де кожен знає один одного по імені. Ця основна спільнота є проміжним етапом в будуванні спільнотового зв’язку в більшій групі, якою є Церква. В такій спільноті можна досвідчити еклезіальний[1] вимір «ми», і як результат також живу Церкву.

Без таких малих спільнот не можливо реалізувати спільнотову модель парафії, і як наслідок також досвіду Церкви, як спільноти. Тільки створення і розвиток таких спільнот, їх свідоцтво та участь в апостольстві, може привести до відновлення парафії в її спльнотовому вимірі.

"Єдність у розмаїтті"

Створення спільнот ПОВИННО (!!!), за своєю природою, опиратися на їх різноманітності. Одним з "чудес" Церкви є те, що кожен може знайти в ній своє місце. Це повинно перекладатися на велику кількість спільнот у парафії. Вони не є конкурентами між собою, хіба що мотивують один одного до більших зусиль. Звичайно, вони не можуть боротися, або конкурувати за людей. Крім того, не потрібно розмножувати групи подібні за характером, а радше творити свого роду "федерації" для окреслених завдань. Також мова не йде про те, щоб належати до як найбільшої кількості груп, ніби колекціонуючи членство.

"Серце спільноти - Воскреслий Ісус"       

Спільнота не тільки для того, щоб діяти. Найбільшим даром спільноти є факт переживання особистих та спільнотових відносин з Ісусом, проголошення та реалізації Церкви. Таку роль виконують спільноти Церкви. Вони об'єднують людей різного віку, з різними умовами життя, з різною освітою, інтересами і т.д., які не пов'язані між собою іншими узами крім віри, адже Церква збирає тих, хто вірить. Ці спільноти мають також характер катехуменальний - ведуть до християнської зрілості, через навчання, яке базується на дарі таїнства хрещення. Тільки в таких спільнотах, Церква сьогодні може фактично виконувати свою катехуменальну функцію. З іншого боку, важко знайти важливішу мету існування спільнот, як впровадження в життя Церкви, в персональні і особисті відносини з Христом. Не всі руху та спільноти в Церкві, можна назвати еклезіальними. Адже зустрічаємося з рухами, які мають особливе и спеціалізоване апостольське завдання. Однак що важливо, серед них є такі, які виконують свої завдання не відмовляючись від інтегрального навчання для своїх членів, з метою досягнення спільноти з Богом і людьми, і базують на цьому навчанні. Приналежність до спільноти, яка має характер навчальний, яка поглиблює особисті відносини з Отцем через Христа в Святому Дусі, повинна бути фундаментом. Це свого роду «дім» християнина, в якому він живе і розвивається. З нього він "виходить" для дій, на користь спільноти, будь то мала, чи велика - парафіяльна, єпархіальна.

До зрілої віри!

Не всі спільноти в приході мусять робити щось дуже помітне, вражаюче. Велика небезпека полягає у введенні до життя Церкви, особливо до її діяльності людей, які не переживають віру як фундамент свого життя. Такі "старі люди" (не говоримо тут про вік, але про ставлення до життя), які не оновилися в Христі, раніше чи пізніше призводять до спотворення місії Церкви, часто роблячи її клаптиком для догляду за своїм его. Іноді трапляються і такі, які намагаються якимось чином "випливти" в християнських колах, блиснути, заіснувати, і все це для власної користі. Тому так важливе є значення катехументальних спільнот, які виконують роль школи, в якій формується зрілість християнина. Роль таких спільнот є навчання, а не дія. У кожній парафії повинні бути катехуменальні спільноти, адже вони є фундаментом, для розвитку всіх інших. Катехументальне завдання не здається повним чарівності та блиску, адже відбувається в таємниці, триває багато років і часто не приносить блискучих результатів, але … без нього не буде нічого. Якщо ці спільноти допоможуть в досягненні зрілості віри, то як результат буде служіння і то набагато плідніше, адже збудоване на фундаменті Христа. На закінчення хотів би підкреслити, що малих спільнот, особливо тих еклезіальних, не належить розуміти як альтернативу для місцевих спільнот - парафій, а як реалізацію в їх рамках дійсності Церкви - спільноти. Еклезіальні спільноти служать місцевим спільнотам, не через просте віддання себе у їх розпорядження, але, збагачуючи їх своїм харизматом. Еклезіальні рухи, в свою чергу, якщо є справжніми і покірними дії Святого Духа, повинні прямувати до єдності Церкви, діючи в єдності з єпископами та інших пастирями, які повинні бути гарантами та опікунами єдності Церкви. Еклезіологія Собору чинить, що можлива повна інтеграція між парафією та діючими на її території еклезіальними рухами. Останні через свою євангелізаційну та навчально-катехуменальну діяльність та пробудження і підготовку до служіння різних харизматів, можуть виконувати основні життєві функції місцевої спільноти. Процес натурального поглинання рухів місцевою спільнотою, було б тоді чимось дуже позитивним і бажаним (там же).

Див. "Парафія спільнота спільнот," от. Мацєй Круляк - священик єпархії Каліша, модератор Познаньської філії Руху Світло-Життя.

Джерело: www.dniprokatolik.net